З підсумковим рахунком 3-1 сарненський Маяк переміг у фіналі кубка Рівненськогої області, наш, районний ФК Новожуків.
Мабуть, потрібно почати ще з того що ФК Новожуків ніколи не був, так званою, ТОП командою Рівненського району. Не хотілося б принижувати досягнення новожуківців, так як для районної команди зіграти в фіналі кубка області вже є за неабияке досягнення. І це факт. Але чемпіонат області (де грають здебільшого якраз ті команди які і змагаються за кубкок), давно вже не той. І не тим він був навіть у так званому “давно”. Коли рушіями були Малинськ та ОДЕК що влаштовували ті ще заруби.
Що ж до Маяка, особливого представлення він не потребує – по факту це зараз найкраща команда в обласних змаганнях.
ФК Новожуків ще в 2019 році представляв найнижчий дивізіон Рівненського району, згодом була перша ліга, а з дебютного сезону 23 року, де ФК Новожуків здобув срібло вишки пройшов уже рік. Тобто команда цікава, та й шлях у неї непересічний.
По організації фіналу.
День був вибраний вдало – національне свято, День Незалежності України, не прийти та повболівати за улюблену команду – гріх. Але от з часом РОАФ промахнулась. Обідня пора, коли сонце пече найгарячіше, дошкуляло навіть вболівальникам які сиділи під навісом. Що вже казати про футболістів які вже вдругій половині першого тайму ледве бігали та позирали в сторону спайок з водою.
Для вболівальників виділили трибуну що під Устею. Ліву сторону зайняли сарненський глядачі – і там все було нормально, а от праву сторону, де був і я, “заселили” вболівальники ФК Новожуків.
Я був приємно здивований кількістю людей, що прийшло на фінал. Адже трибуни було замало і можливо потрібно було розширити ще сектор навпроти.
Також проводилися конкурси із призами (футболками ти м’ячами) з підтримкою на ЗСУ, що теж в плюс.
По грі.
Зізнатися, я вже давненько відійшов від футболу у нашому районі. І прийшовши на гру я не знав в яких футболках грає яка з команд. Думаю, Андрію, якийсь та досвід є, де Маяк з перших хвилин зрозімію по грі. І знаєте, а зрозуміло не було, що мене шокувало. М’яч, як я потім зрозумів, постійно перебував на половині поля Маяка, а ФК Новожуків грав неначе більш агресивно. І все ж, гра була схожа накшталт – ФК Новожуків не може, а Маяк не хоче. Ось так і проходила гра десь до середини першого тайму. Набігавшись захисники новожуківської команди помітно втомились, а от Маяк наростив темп. Це вилилилось в забитий гол, автором якого став Шевченко. Як відомо, гол під завісу завжди справляє дуже негативний психологічний ефект.
У другому таймі, відпочивши, команди забігали жвавіше. Особливо це стосувалося команди з Рівненського району. Проте дійсно гострих моментів зрівняти не було. Ситуацію врятував, як зазвичай в таких випадках буває, штрафний. Семенчук навісив, Бойко – забив. Вболівалики заскандували ГОЛ!, інтрига повернулася, здавалося от зараз і почнеться футбол. Але дива не сталося. Сталася друга жовта Бойку, та ФК Новожуків залишився в меншості. Давайте будемо чесними, ну не награв Бойко в цьому матчі на вилучення, арбітр такі моменти повинен розуміти, особливо в таких поєдинках як фінал. Тут розчарування.
Маяк прибрав гру до своїх “ніг” та скопіював перший тайм. А саме, коли знаходячись в меншості, захисники ФК Новожуків набігались та почали втомлюватися, з’явилися і розриви в захисті, недобігання і помилки в простих випадках. Один з таких випадків призвів до другого взяття воріт. За 15 хвилин до кінця основного часу відзначився Близнюк. А згодом Близнюк забив третій закривши питання переможця у цьому матчі. Загалом, Маяк міг доводити рахунок до розгрому але гравцям не вистачало або влучності або банальної сконцентрованості.
Дякую командам за чудове видовеще та свято, яке нажаль все таки підпортила судівська бригада.
Слава Україні!
Лаєвський Андрій
(6 голосів, середній: 4.33 з 5)
Loading...